У січні цього року відзначив свій 70-річний ювілей завідувач кафедри нарисної геометрії та інженерної графіки ДонНТУ заслужений працівник народної освіти України, д.т.н., професор Скідан Іван Андрійович. Він народився в багатодітній робочій родині. Дитинство його пройшло у воєнні та повоєнні роки, тому було голодним, холодним і дуже важким. Можливо, саме ці обставини сприяли формуванню вольового, цілеспрямованого наполегливого характеру майбутнього вченого. Уже з дитинства він усвідомив, що успіху в житті можна домогтися тільки завзятою копіткою працею. І він трудився.

Середню школу в Торезі (тоді Чистякове) Іван закінчив зі срібною медаллю в 1957 р. і вступив до Донецького індустріального інституту на шахто-будівельно-маркшейдерський факультет. Учився до самозабуття, не обмежуючись тільки навчальними дисциплінами. За його активної участі в роботі студентського конструкторського бюро був створений один з перших автокранів. Після закінчення вже політехнічного інституту І.А. Скідан як молодий фахівець був залишений на кафедрі нарисної геометрії та інженерної графіки для викладацької роботи.

В 1965 р. Іван Андрійович вступає до аспірантури при Київському інженерно-будівельному інституті на кафедру нарисної геометрії та креслення. У той час у дослідженнях з прикладної геометрії для підвищення їхньої ефективності з'явилися тенденції широкого залучення аналітичного апарату. І Іван Андрійович активно береться за поглиблене вивчення диференціальної геометрії. Його кандидатська дисертація була написана на зовсім новій основі. Коли Іван Андрійович представив її до захисту, то один з рецензентів, бажаючи знайти в ній якийсь серйозний недолік, заявив: "Вона ж у нього не просто залізна, а залізобетонна".

А в Торезі залишилися і сумують молода дружина і маленька донечка. І аспірант Скідан час від часу залишає усі свої наукові справи і їде до рідних. Та попри всі труднощі, напружені й насичені цікавими справами три роки аспірантури швидко пролетіли, і в результаті ДПІ в своїй торезькій філії отримав молодого кандидата технічних наук.

В 1971 р. Івану Андрійовичу пропонують закордонне відрядження до Алжиру на викладацьку роботу. І він знову їде до Київського державного університету для поглибленого вивчення французької мови. Знову інтенсивні заняття, тексти, газети, словники, магнітофонні записи під час сну й т.п. В 1973-1977 рр. Іван Андрійович працює завідувачем кафедри нарисної геометрії та інженерної графіки спочатку Аннабинського гірничо-металургійного інституту, а потім Національного інституту нафти, газу й хімії Алжирської народно-демократичної республіки. Тут народився його син Андрій.

Їдучи до Алжиру, Іван Андрійович завантажив портфель редакції республіканського міжвідомчого збірника "Прикладна геометрія та інженерна графіка" своїми статтями на три роки вперед.

Після повернення з Алжиру він переходить із торезької філії до базового інституту і посилено працює над докторською дисертацією, яку успішно захищає в 1989 р. в об'єднаній спеціалізованій раді при Московському авіаційному інституті (тоді це була єдина в Радянському Союзі спеціалізована рада, в якій захищалися докторські дисертації). Цією дисертацією він започатковує новий науковий напрямок у прикладній та інженерній графіці, а саме створює спеціальну координацію простору і застосовує її для утворення компактних аналітичних та комп'ютерних моделей поверхонь складної форми. Іншими словами, Іван Андрійович поєднує використання невичерпних можливостей аналітичного апарату для створення складних геометричних форм з універсальними можливостями комп'ютерних технологій для показу зображень цих форм.

В 1985 р. Івана Андрійовича обирають завідувачем кафедри нарисної геометрії й інженерної графіки, де він трудиться й понині. Після захисту докторської дисертації І.А.Скідан з подвоєною енергією включається в роботу з перебудови навчального процесу на кафедрі. Головним напрямком він обрав комп'ютеризацію в наукових дослідженнях і впровадження комп'ютерних технологій у навчальний процес.

Всупереч досить поширеній в інженерних колах думки: "Ну що нового можна створити у нарисній геометрії, яка там наука? Усе вже відомо!", Іван Андрійович наполегливо працює і домагається значних успіхів.

У 90-і роки відомі в усьому світі наукові школи з прикладної геометрії в Москві, Києві й інших містах колишнього Радянського Союзу під впливом перебудови різко знизили свою активність. Іван Андрійович домагається відкриття на кафедрі аспірантури, а потім і спеціалізованої ради із захисту кандидатських дисертацій з прикладної геометрії та інженерної графіки в складі ради механічного факультету ДПІ. У цій раді вже захистили кандидатські дисертації 10 аспірантів Івана Андрійовича, на цей час готуються до захисту ще 5. З 2004 р. ця рада може приймати до захисту й докторські дисертації. Тепер уже всі відомі в Україні й за її межами вчені-геометри визнають, що в Донецьку під керівництвом І.А. Скідана сформувалася наукова школа в галузі прикладної геометрії та інженерної графіки.

Іван Андрійович зі своїми учнями проводить різні дослідження і намагається довести їх результати до практичного використання у виробництві. Наприклад, під час роботи над докторською дисертацією на комбайновому заводі у Зернограді (Ростовська область, Росія) під його керівництвом було спроектовано і виготовлено протягом тижня гвинтовий перевантажувач до зернового комбайна. А до цього декілька заводських конструкторів безуспішно намагалися розв'язати цю задачу півтора роки.

Завдяки наполегливим тривалим зусиллям, й у тому числі виступам І.А. Скідана у педагогічній пресі в загально-освітніх школах, відновлюються уроки креслення.

Іван Андрійович бере активну участь у всеукраїнських і міжнародних конференціях, симпозіумах. Він є членом науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки України, членом редколегії міжвідомчого науково-технічного збірника "Прикладна геометрія та інженерна графіка" (Київ), в 1992-1996 рр. був членом експертної ради ВАК України. З 2009 р. він знову є членом цієї ради. На базі очолюваної ним кафедри були проведені шість всеукраїнських олімпіад з нарисної геометрії та геометричного моделювання на ПЕОМ в 2002-2004, 2007-2009 рр.

І. А. Скідан є автором понад 160 наукових статей, трьох авторських свідоцтв на винаходи, співавтор двох видань підручника "Інженерна та комп'ютерна графіка", що був відзначений першою премією Президії АН ВШ України в 2001 р., і задачника до нього. Він розробив серію оригінальних аналітичних геометричних моделей різних поверхонь. Експозиція кольорових зображень цих моделей прикрашає дві стіни великого креслярського залу кафедри. Комплект цих моделей Іван Андрійович передав у видавництво "Вища школа" для ілюстрування підручників.

У 1996 р. йому присвоєно почесне звання "Заслужений працівник народної освіти України", а у 2001 його нагороджено почесним знаком "Шахтарська слава" ІІІ ступеня.

Сорок вісім років тому Іван Андрійович одружився із сестрою свого кращого друга. Неля Олександрівна стала для Івана Андрійовича вірним другом і надійним тилом, турботливою охоронницею домашнього вогнища, а він для неї теплим і яскравим сонечком, мудрим капітаном сімейного корабля. Вони виростили доньку й сина, зараз у них ростуть троє онуків. І тепер ця чудова сім'я називає себе - "МИ!", тому що тут усі живуть у любові й щасті, а радості й печалі кожного всі переживають як свої.

Іван Андрійович оптиміст і життєлюб, неперевершений гуморист, а ще він ніколи не буває роздратованим, завжди спокійний, підтягнутий, привітний і уважний. Він повний творчих сил, продовжує плідно трудитися як учений, організатор і педагог. Зараз він готує до друку англо-французько-російсько-український словник геометричних термінів, а також наукову монографію.

І ми, його колеги, зичимо йому богатирського здоров'я, міцного духу, творчого натхнення й нових успіхів та удач у реалізації всього задуманого. Так тримати, капітане!

КОЛЕКТИВ КАФЕДРИ