У кожного народу є письменник, який утілює Дух нації: у поляків - Адам Міцкевич, у німців - Иоганн Вольфганг Гете, в англійців -Вільям Шекспір, в італійців - Данте Аліґ'єрі, у Росії -Олександр Пушкін, в угорав- Шандор Петефі... В украшав справжнім пророком І співцем Волі став Тарас Шевченко. I як справедливо писав I.Франко, він був селянський син і став князем у царстві духа. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вменим новіші і свобідніші ступені... Доля переслідувала його ціле життя, та не покрила іржею золота його душі, не обернула його любові до людства в ненависть, ані його віри - в розпуку...

Тож напередодні 200-річчя від дня народження письменника кафедра української і російської мов ДонНТУ провела відбірковий етап III Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді ім. Т.Шевченка, а 15 грудня минулого року Донецький національний університет гостинно вітав учасників міжвишівського етапу змагань.

За підсумками конкурсу зпоміж 45 учасників одними з кращих в Донецькому регіоні було визнано Юлію Сандул (II місце) і Наталю Склярову (III місце), вкотре довівши, що майбутні інженери талановиті не лише в технічній галузі, айв царині Слова.

Принагідно згадати, що така гарна традиція була започаткована у минулому році Валерієм Псьолом, який у цьому ж конкурсі на всеукраїнському рівні виборов Нмісце.

Тож побажаємо студентам успіхів і творчої наснаги, любити українське слово усім своїм серцем, як це робив Тарас Шевченко!

Т.ЄЩЕНКО, доцент кафедри
української і російської мов

Рідна мова

Н.Красоткіна

Рідна мова моя, поетична, пісенна,
Пелюсткова і ніжна, як спів солов'я.
Як народу душа: щира, добра, натхненна,
Ти найкраща у світі, бо рідна, моя!

Українські пісні ніжно мама співала,
Коли ще в сповитку були діти малі.
Українською мовою благословляла,
Як розходились ми на дороги земні.

Скільки в мові тепла іпалкого кохання!
Туги й щастя дзвінкого, і світла душі,
А іскристої радості і шанування,
Що хоч просто говорит - виходять вірші!

То струмочком дзвенить, то сміється й співає,
То іскринками гумору враз спалахне.
Скільки слів в тобі є, лиш
Господь один знае.
Мово рідна моя, ти як сонце ясне!

Бо слова твої серце уміють зігріти,
Приголубити, втішити можеш одна.
Мово рідна, ну як нам тебе не любити!
Ти весела і ніжна, неначе весна!