Небо ракета зелена розрізала...
У трубці чути лайку полковника.
Траншею покинути ніколи не пізно -
Хай підіймається
першим поповнення!
Залягли в бур'яні під кулями.
Непорушні, не дихають.
Кожен до землі, як до матері, тулиться:
- Збережи їх від лиха!
Вниз головою-вбитий солдат...
Кров, пілотка, волосся скуйовджене.
Років сімнадцять. Обняв автомат
Правофланговий-з поповнення.
Спомин
Піду в степи... Де мріє далина,
Де привіта мене стежина кожна.
А пісня батьківська у серці пролуна,
Іспомин знову душу розтривожить.
Колись ось тут гули страшні бої,
I сонце, чорним димом оповите,
Свої докори кидало сердито
На поле,де горіло стигле жито.
I раптом опанує відчуття
Мізернопі земного існування
На тлі безсмертя подвигу бійця,
Що виріс обеліском на кургані.
В. Павловський,
доцент ЕтФ
|
