Викладач кафедри історії та права Л.М. Колганова організувала і провела в нетрадиційній формі чергове заняття з історії Украіни для студентів ГГФ.

Ми розглядали тему "Історико-національне відродження України кінця XIX початку століття". Докладно зупинились на житті та творчості визначної особистості того часу Лесі Українки, якій у цьому році виповнилося 135 років від дня народження. А допоміг у цьому колектив студії "Софійність". Роль Лесі Українки яскраво, емоційно виконала студентка ФЕХТ Євгенія Кравчук. Програму вели Д.Клімов та Т. Білик (ФЕМ), С.Березуцька (ФГУВ), О. Черкаський та І. Точоний (ГГФ), Є. Олійник (ЕТФ), В. Шевченко (ІЕК).

Вистава розпочалася словами Лесі Українки:

Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме удень.

Перед нами поступово вимальовувався образ людини, сповненої творчого горіння, самозабутньої жадоби роботи, особистості з обширною науковою обізнаністю, глибокою спостережливістю та високим природним талантом.

З повним правом ми можемо говорити про Л. Українку як про нашу сучасницю, бо її полум'яні твори завжди будуть джерелом духовної наснаги для усіх поколінь.

Образ Л. Українки - це символ мужності і стійкості. Ми повинні вчитися у неї як жити, як служити народові своєю працею, своєю творчістю.

Незважаючи на тяжкі фізичні страждання, твори її повні оптимізму, наполегливістю прагнення до боротьби ("Гетьте, думи, ви хмари осінні...". Крізь її серце пройшло все доля народу України, фарисейство християнської моралі, суспільний обов'язок митця тощо.

Затамувавши подих, ми слухали виступ колективу і розуміли: так, в історії світової літератури важко знайти жіноче ім'я, яке б дорівнювало б їй талантом, мудрістю, проникливістю, значущістю. Більш того, як писав І. Франко про неї: "Мимоволі думаєш, що ця хвора слаба дівчина - чи не єдиний чоловік в усій сучасній Україні".

За свої сорок два роки Леся Українка створила безсмертні перлини в усіх жанрах літератури - від інтимної лірики до драматичної поеми, від гострих інвектив до поезії громодянського пафосу, від серйозних публіцистичних і критичних статей до казкового світу поезій для дітей, від іронічних пасажів до філософської лірики, де заторкуються світові глобальні проблеми. Велика дочка України втілила у своїй творчості кращі почуття свого народу - його гідність і мужність, його горду силу і непохитність в боротьбі за свободу і правду. Вона безсмертна, як безсмертний народ.

Висловлюємо щиру вдячність колективу студії "Софійність", нашему викладачеві за організацію цього заходу.

Ліна Назаренко,
студентка групи ГР-06