Нашій мові потрібен вогонь любові, потрібна духовна міць!
               I той, хто дихає суржиком, не може мати духовного здоров'я.
                                                                                                         Дмитро Павличко

Упродовж сотень літ жорстоко знищували культуру українського народу, десятиліттями панування тоталітарної системи все робилося для того, щоб "злилися нації", щоб витворилася "універсальна" мова.

Сотні бід тяглисъ за нами вслід,
Щоб нашу честъ, язик, ім'я затерти ...

- з болем писав про трагічну історію українського народу Іван Франко.

Великої наруги зазнала українська мова , що є невіддільною ознакою нації, одним з найістотніших чинників її самовиявлення і світосприйняття, важливим показником її життєдіяльності й духовності.

Українсьху мову офіційно забороняли (укази Петра ІІершого, Валуєвський циркуляр, Емський указ), оголошyвали придуманою німцями, вважали діалектом російської чи польської мов, дивилися як на "хлопську", призначали її тільки для "домашнього вжитку". Її свідомо принижували, не допускали у сферу науки, техніки, на фабрики, заводи, до армії, в спорт - до тих сфер, що важливі для функціонування та повноцінного життя національного організму.

Щодо української мови планово проводився лінгвоцид. Розхитувалися її мікросхеми, втрачалася її імунна система збереження стійкості норм. Мова втрачала природну якість, натомiсть утворювалася така її якість, яка мала б продемонструвати "злиття" українців з рештою націй, перетворення їх у "совєтську" супернацію.

Як наслідок - "розквіт" суржику, який заполонив наше життя. Його називають гримучою сумішшю, мовним безладом, імперським діалектом, колоніальним гібридом, інвалідним покручем.

Суржик переважно трактують як хворобливий стан мови, що є очевидним наслідком нечуваного тиску русифікації. В основі суржику є українська національна мова, в яку ввійшли елементи російської. Кількість таких елементів і їхній характер залежать від мовлення, яке панує в сім'ї, освітнього рівня її членів, їхнього вікового цензу, від місця народження і мови дитинства дорослих її членін, мовного оточення на виробництві, мовленнєвої культури школи, місцевої інтелігенції і багатьох інших чинників, з-поміж яких дуже важливим є психологічна настанова самого мовця. Кожний регіон України має свої різновиди суржику. Донецький, наприклад, не такий, як у деяких мешканців Прикарпаття.

Безперечно, є свої закони розвитку контактуючих мов, у тому числі української та російської. І коли людина вводить у своє мовлення слова і словосполуки іншої мови, не руйнуючи граматичної основи, фонетичних особливостей української, оберігає її красy користується її невичерпним лексичним і фразеологічним багатством, то такий процес природний і не викликає заперечень. Однак довільно змінюючи слова української та російської мов, відмінюючи слова і сполучаючи їх за зразком російської, творячи фрази всупереч моделям рідної мови, її носій мимоволі стає "напівмовним", приймає мовний покруч.

Наприклад, суржик не розрізняє слів "лікувати" і "лічити". В українській літературній мові вони розрізняються за значенням, здатністю вступати у зв'язки з іншими словами, а також мають свій ряд споріднених слів.

"Лікувати" - застосовувати ліки та інші засоби припинення болю, захворювання. Лікують хворого, серце, легені, печінку; лікують ліками, травами, ультразвуком, гіпнозом; лікують ефективно, погано. Спільнокореневими для нього є слова "лікар", "лікарня", "ліки", "лікувалъний", "лікування", "лікуватися", тощо.

"Лічити" - називати числа у посліловному порялку, вести підрахунки, рахувати. Лічимо присутніх, вагони, машини, гроші; лічимо до двох, до тисячі; лічимо на пальцях, на калькуляторі; лічимо усно, поволі, швидко. Вживаємо вислів "лічити хвилини (години, дні)", коли стежимо за часом, з нетерпінням чекаючи когo-, чого-небудь; "ребра лічили (полічили)", коли били (чи побили кого-небудь). Слово "лічити" пов'язане зі словом "лік", яке виступає у сполученні "без ліку" , а також з прислівником "безліч разів").

Але ж чому тоді ми часто плутаємо ці слова? Мабуть тому, що в російській мові є слово "лечить" у значенні "лікувати", яке близькозвучне з українським "лічити". Але це слова двох різних мов! Отож лікар все-таки лікує, а лічить (якщо має!) гроші, підсумовують мовознавці.

Дуже часто виникають помилки у вживанні українських прийменникових конструкцій внаслідок. Наведемо лише деякі відповідники до російських прийменникових конструкцій.