Администрация Технологического института Южного федерального университета в г. Таганроге искренне благодарит коллектив студии "Софійність" ДонНТУ в составе Д. Климова (ФЭМ), Е. Фроловой (ФЭМ), А. Никитина (ФЭХТ), Т. Билык (ФЭМ), Е. Кравчук (ФЭХТ), В. Шевченко (ИЭК), С.Березуцкой (ФГТУ), а также руководителя студии Л.Е. Добровольскую и специалиста 1 категории центра культуры "Софійність" О.В. Иванченко за представленную в нашем институте программу "Никто не забыт, ничто не забыто", посвященную Великой Победе.

Выступление этого коллектива в Таганроге стало еще одним подтверждением правильности выбранного нашими вузами направления на всестороннее сотрудничество.

А впечатлениями от поездки делится Светлана Березуцкая.

Ранок. Усе передбачало, що поїздка пройде на "Ура!". Це відчувалося в усьому: сонячному світлі, теплому вітерці, веселих голосах пташок, самому пробудженні дня… Радість і веселий душевний трепіт прокидалися всередині нас від очікування чогось нового, незвичайного, хвилюючого.

Ось і зібралися усі. Присіли "на дорожку" і відправилися в путь з благословення проректорів О.А. Троянського та І.П. Навки. Дорога... Вона згуртовує, розкриває сутність людей, які тебе оточують. Хоч ми були в дорозі декілька годин, та все ж встигли поспілкуватись "по душам", поспівати пісень, насолодитись красою маленьких сіл та полів, які змінювали одне одного. Прийшлось трохи "позагорати" на митниці, та це аніскільки не засмутило нас, оскільки ми жили довгоочікуваною зустріччю.

І накінець, Таганрог (Росія). Знайомство з ним почалося з гуртожитку, куди нас вселили. Досить затишно, просторі кімнати, наповнені сонячним світлом, великі вікна, море на відстані близько 500 м. Усе це налаштовувало на розмірений лад, і ми відчували себе немов на відпочинку, хоча не забували, що приїхали працювати.

Після стомливої дороги ми скупалися в морі, а увечері провели генеральну репетицію, налаштувалися на робочий лад. Після вечері, у дружньому колі проспівавши декілька пісень під гітару, побажали один одному "Надобраніч".

Наступного ранку повторили свої ролі, відвідали студентську їдальню, яка справила на нас досить позитивне враження: затишна, світла, простора та й страви смачні.

Виступали ми в технічному музеї ТТІ ПФУ. Перед початком виступу ознайомилися з експонатами музею. У його стінах зібрана історія вузу, міста, країни. Починали збиратися гості, і наше хвилювання росло. Та ось команда "Починати!". (Відкрив програму А.І. Паничев - директор російсько-українського університету від Росії.)

Після цього ми показали літературно-музичну програму "Ніхто не забутий, ніщо не забуте" про трагічні сторінки Великої Вітчизняної війни. Звучали також пісні воєнних років. Під звуки "Реквієма" Моцарта присутні вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання. Ми запалили свічки пам'яті.

Слухачі були різноманітні: студенти, викладачі, заслужені діячі мистецтв, ветерани Великої Вітчизняної війни. Виступ наш пробіг, як одна мить. Сльози на очах ветеранів, задумливі обличчя студентів… Ветерани війни згадали минуле, а студентів заставили задуматися про сенс життя, його ціну, ті страшні роки війни, які потрібно пам'ятати завжди.

Після нас виступила нар. арт. Росії Клара Гузова. Вона читала уривки з твору Ч. Айтматова про ВВВ.

На закінчення зустрічі від ректорату ТТІ ПФУ нашому колективу вручили Лист подяки, книги про інститут, Таганрог та визначних людей, які живуть в цьому місті. Безпосередньо кожен наш студент отримав також квіти та Лист подяки від профкому студентів ТТІ ПФУ. І на закінчення нашої зустрічі - фото на пам'ять зі студентами ТТІ ПФУ.

Потім була екскурсія по місту. Таганрог - невеличке портове містечко з маленькими живописними вуличками, старовинними, не схожими один на одного будиночками, чудовими східцями до моря та пам'ятниками Чехову, Чайковському, Петрові I та ін.

Прийшов час повертатися додому. На прощання ще раз кинули погляд на море, помилувалися його красою, послухали шум хвиль, що розбивалися об берег. Мені стало трохи сумно від розуміння того, що можливо це моя остання творча поїздка в інше місто, оскільки незабаром я закінчую навчання в ДонНТУ.