|
9 листопада в Україні відзначався День української писемності та мови. Слава Богу, що ми маємо таке свято. Встановлене відповідним Указом Президента. Кожен свідомий українець має пам'ятати: він - українець, тут його родина, батьки, рідна земля, в якій державною мовою законно визнано українську. Полюбімо українську мову і нехай вона стане таким же державним і непорушним чинником як прапор, як герб, як гімн. Тоді можна говорити вже й про підтримку інших мов. Але коли є проблеми з першою мовою, мовою титульної нації, яка дала назву держави, тоді це надзвичайно тривожно. Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна. Тому що її байдужість до мови пояснюється повною байдужістю до минулого, сучасного, майбутнього свого народу. Не будемо говорити, що від цього може якимсь чином залежати наше економічне майбутнє, але ж ні для кого не секрет, що економічний злет напряму залежить від національної свідомості народу… Не забуваймо, що боротьба за державність української мови - це боротьба за державність української нації. Не дивно, що Росія виділяє чималі кошти на підтримку російської мови за межами, за теренами своєї держави. Згадаймо фразу першої леді Росії: "Де звучить російська мова, там російська земля." Обов'язком кожного свідомого українського громадянина є оволодіння українською мовою і використання її не тільки в побуті, але й у своїй професійній діяльності, ділових стосунках. Повинно стати аксіомою, що громадянин України, який не знає української мови, не може займати жодної державної посади. Тільки супротивники української мови такого закону не визнають і чинять опір утвердженню її в усіх сферах суспільного життя. Видатний український педагог А. Макаренко писав: "Руйнування мови - основи національної культури - це вже не просто вина, а злочин держави перед народом". Першим до нас приходить слово... З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. "Мама, тато, баба, льоля, киця, жижа", - лепече дитина. Які дивні перші двоскладові слова! А потім знання з української словесності поширюються... Дитина спинається на ноги, пізнає за день десятки нових слів, звучних та красивих: сонечко, квітка, вода, трава... Світ - мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова. За допомогою слова відкриваємо таємничість і складність інших наук: фізики, математики, історії, хімії, філософії, культурології ...Отже, словесність - початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою. Адже, слово до слова - зложиться мова!.. Та приходять юнаки і дівчата в наш Н а ц і о н а л ь н и й університет і навіть той слабесенький струмочок української мови, який ще жевріє у загальноосвітніх школах нашого регіону, всихає, замулюється...Чому так відбувається? Тому, мабуть, що крім як на заняттях з української мови, які проходять на кафедрі української мови, наша майбутня технічна еліта українського слова практично не чує. Нікого не збираємося звинувачувати, але замислімося над цим таким простим і таким складним питанням Що ж такого вкрай ... треба зробити, щоб українська мова зазвучала в нашому ВНЗ? Як розширити університетський україномовний простір? Будемо раді почути ваші міркування і пропозиції з приводу цього пекучого питання. В.Алтухов, |