Большое видится на расстоянии… Не сразу можно охватить, осмыслить тяжелую утрату. Проходит время, а память все возвращает нас к дорогим людям. Таким человеком был для коллектива кафедры высшей математики профессор Юрий Лаврентьевич Носенко, долгое время работавший зам. заведующего, а в последние месяцы своей жизни - заведующим.

   23 квітня цього року нас спіткала непоправна втрата. Пішов з життя завідувач кафедри вищої математики професор Юрій Лаврентійович Носенко. Ми втратили вірного друга, надійного товариша, мудрого керівника. Закінчивши в 1964 році Дніпропетровський університет, він разом з дружиною Надією Пантелеївною приїхав в Донецьк і 39 років віддав нашому рідному ДонНТУ.

   Це був видатний вчений, педагог, трудівник. На Україні широко відомий його (у співавторстві з проф. В.В. Паком) підручник "Вища математика". Ним написано й видано п'ять навчальних посібників на допомогу вступаючим до вищих навчальних закладів. Юрій Лаврентійович був беззмінним секретарем науково-методичної комісії з математики при Міністерстві освіти й науки України. Понад 10 років він очолював предметну комісію з математики на вступних та рейтингових іспитах в ДонНТУ. Його велика відповідальність за доручену справу дала можливість проводити ці іспити на високому рівні. Він здійснював багаторічне методичне керівництво численними школами підготовки учнів до вступу в наш університет. Все це свідчить про високу активність Юрія Лаврентійовича як математика-методиста, педагога.

   Ця велика і важлива робота не завадила його найактивнішім науковим дослідженням. Більш ніж 100 наукових праць, в тому числі з дуже актуальної і надзвичайно складної теорії подвійних рядів Фур'є, участь в численних наукових конференціях і симпозіумах, зокрема в США, Ізраїлі, Фінляндії, Румунії, Таїланді, свідчать про нього як про видатного вченого в галузі функціонального аналізу.

   Природна скромність, інтелігентність, незвичайний розум Юрія Лаврентійовича здобули прихильність всіх, хто його знав.

   Великий патріот України, він був закоханий в рідну українську мову, досконало володів нею і дуже багато зробив для запровадження її в навчальний процес. Він знав декілька іноземних мов, і на численних міжнародних конференціях та симпозіумах спілкувався з колегами-математиками, ніколи не звертаючись до перекладачів. В нашому університеті він створив трисеместровий англійськомовний курс вищої математики і декілька років читав його студентам-економістам, майбутнім фахівцям з міжнародної економіки та зовнішньоекономічної діяльності.

   Студенти дуже поважали й любили Юрія Лаврентійовича, бо він був не тільки висококваліфікованим викладачем, але й цікавим співрозмовником, знавцем в найрізноманітніших галузях.

   Юрій Лаврентійович багато встиг зробити за роки свого життя. Та ще скільки задумок лишилося нездійсненними. Повсякчасна самовіддана праця по організації та вдосконаленню навчального процесу, на жаль, завадила йому захистити практично завершену докторську дисертацію. Не вистачило декількох місяців…

   Сумуємо, співчуваємо сім"ї, завжди пам'ятатимемо тебе, дорогий Юрій Лаврентійович. Світлу пам'ять про тебе назавжди збережемо в наших серцях.

Колеги, друзі.

   Тяжка втрата, коли з життя іде колега, товариш, але незрівнянно тяжче, коли доводиться розставатися з великим другом. Таким був для мене Юрій Лаврентійович, - людина, яка завжди, не рахуючись з особистими проблемами, була готовою прийти на виручку, підтримку. Пригадую один випадок, який є дуже характерним для цієї людини. За три місяці до тяжкої операції, коли хвороба його була вже в розпалі (цілком природно, що про це від нього ніхто нічого ніколи не чув), в мене виникла проблема оформлення статті на LATEX, з яким я до цього не працював. На моє запитання до Юрія Лаврентійовича: "Чи ти не знаєш, хто б міг це зробити?" відразу надійшла відповідь: "Я". І тут же: "А ти переклав статтю англійською мовою?" Почувши, що ні, він сказав, що зробить і це. "В мене це поки що вийде швидше, ніж в тебе" (саме так: не "краще", а якось так просто і тактовно "швидше").
   Аналогічних прикладів за весь час наших взаємостосунків було вдосталь. Для мене втрата Юрія Лаврентійовича є непоправною.

Г.М. Улітін.

   Юрій Лаврентійович Носенко - це, перш за все, любляче серце і висока порядність, допитливий розум і інтелігентність, щирість і відвертість, енергійність і сумлінна праця. Він мав рідкісний дар керівника, працюючи з яким не відчуваєш себе підлеглим. Його глибока повага до колег, рівні стосунки з усіма робили спілкування з ним особливо приємним.
   Юрій Лаврентійович був дуже освіченою людиною, знав багато цікавого з різних галузей знань. Особливою рисою його характеру було бажання поділитися з усіма своїм надбанням. Це стосувалося не тільки його знань як фахівця, але й як людини, що цікавиться всім у світі. Після повернення з відрядження або відпочинку він приносив на кафедру безліч фотографій і з захопленням розповідав про побачене й почуте.
   Його життя було наповнене світлою любов'ю до нашої України, рідної мови та історії - цим духом він жив і в ньому творив. Усі його думки і мрії були пов'язані з Україною.
   Тут назавжди залишаться його душа і серце…

О.Ф. Косилова.

   Дніпропетровський державний університет, кінець п'ятдесятих. Група математиків. Тут майже з перших днів навчання зійшлися три товариші: Юра Носенко, сліпий хлопець Ваня Зозуля та ще один, ім'я якого, на жаль, випало з пам'яті. Всі п'ять років навчання нерозлучна трійка мешкала в одній кімнаті гуртожитку. І всі ці роки Юра завжди був "очима" сліпого товариша. Він водив його на лекції та інші заняття, в їдальню, читав йому навчальний матеріал. Доброта, щиросердність, готовність допомогти в будь-яку хвилину були властиві Юрію Лаврентійовичу від наймолодших років до останньої його хвилини.

В.В. Журба.

   Всі ми (та й більшість викладачів університету) називали Юрія Лав-рентійовича Юрою, і це звучало дуже по-доброму, ніжно, з повагою й любов'ю. Не багато хто з професорів були вдостоєні такої честі, щоб їх звали просто на ім'я, як друга, як брата, як близьку людину.

Л.М. Ткаченко.