Якого б віку ти не був: юним чи в літах, ти завжди шукаєш в житті те, що живило б твої духов-ні сили, адже не хлібом єдиним живе людина.

Важливими острівцями духовності, духовними скарбами, які витворив народ, є традиції та зви-чаї. У них мудрість і сила, в них те, що віками живило дух народу. До них належать і свята, зокрема, одне із найсвятіших, найрадісніших і найбільших християнських свят - День Воскресіння Ісуса Христа - Великдень - Пасха. Це день, який служить для освячення людини, для очищення її душі; для того, щоб привести себе у відповідність з вищими законами буття, у гармонію зі Всесвітом, природою. Адже людина - частинка космосу, частинка природи, і вона невід'ємна від них.

До недавнього часу Великдень відзначали тільки глибоко віруючі люди, переважно старшого віку. Але ніякі режими не могли заборонити й викорінити давній український звичай - пекти паски, готувати писанки та крашанки, звертатися з надіями та сподіваннями до Бога. Це свято виконання Божих заповідей, які не втратять своєї актуальності ніколи.

У наш цивілізований час особливо важли-вими стають ті миті, коли можна зупинитися, задуматися про моральність, духовність, покаятися у скоєному. Свято Великодня - це якраз той день, коли люди стають кращими, добрішими, з'являється загальна благодать і єдність.

Студентки О. ФРОЛОВА (ФМІ) і
Я. КУПЦОВА та Х. БАБУХіНА (ФЕХТ)