- такий висновок зробили викладачi-фiлологи пiсля закiнчення своєї науково-методичної конференцiї.

У травнi поточного року кафедра української та росiйської мов провела II регiональну науково-методичну конференцiю "Актуальнi проблеми мовної освiти у вищих навчальних закладах".

Цiкавим було те, що вперше для обговорення i розв'язання спiльних задач зустрiлися викладачi української, росiйської, нiмецької, французької й англiйської мов. У секцiях "Лiнгводидактичнi основи викладання української мови у нефiлологiчних ВНЗ", "Лiнгвоукраїнознавство й сучасний мовний процес", "Методика викладання наукового та дiлового мовлення" i "Лiнгвометодичнi проблеми викладання iноземних мов у ВНЗ" спецiалiсти проаналiзували стан мовної освiти, визначили її змiст i основнi напрямки розвитку в контекстi гуманiзацiї навчального процесу в нефiлологiчних вищих навчальних закладах. Усi вони зiйшлися на тому, що глибоке знання рiдної та iноземних мов слiд розглядати як невiд'ємний складовий елемент пiдготовки фахiвцiв європейського гатунку.

Подiлитися враженнями вiд ходу конференцiї ми попросили нашого позаштатного кореспондента, ст. викладача кафедри української та росiйської мов Олександру Iванiвну Дмитрiєву.

- Торiк колеги-мовознавцi, вiд асистента до професора, не змовляючись (запитувала я кожного поодинцi), на запитання, чого їм бракує для повного щастя, вiдповiли:

- Спiлкування з колегами на високому рiвнi.

- А що заважає поїхати на зустрiч з ними в iншi мiста? Запрошення ж надходять? - допитувалась я далi.

- Ой, не травiть душу. Ви тiльки гляньте, в яку суму обiйдеться дорога, проживання i публiкацiя. Це набагато бiльше за зарплату. А..., - i зажурено махали рукою.

I ось навколо закипiла робота - на цей раз наша кафедра виступила iнiцiатором проведення професiйної зустрiчi фiлологiв. Звичайно, хвилювалися. Слiд зважати на те, що у всiх ВНЗ була маса своїх невiдкладних проблем: мало того, що робочий день, так iще й кiнець року з усiма його наслiдками, на носу сесiя, зразу ж за ними - вступнi iспити. Чи не буде так, що далекi колеги тiльки доповiдi пришлють? А вони-таки приїхали - луганчани, красноармiйцi, марiупольцi, горлiвчани i, звичайно ж, велика команда донетчан.

Здавалося б, що за спiльнi проблеми турбують викладача англiйської мови iнституту туристичного бiзнесу, викладача фiзики технiчного унiверситету, кафедри методики викладання нацiональ-ного унiверситету i викладачiв росiйської, нiмецької й української мов технiчних факультетiв ВНЗ? Знання студентами термiнологiї й досконале володiння нею. А як же бути студентовi, якщо це питання викликало бурхливу дискусiю в усiх без винятку секцiях? I навiть "зубри" довго сперечалися, на який словник пiд грифом Академiї наук спиратися, тому що iснує безлiч варiантiв (а термiн має бути точним i однозначним). "Класики" (тобто ДонНТУ) вважали назване явище досадною перешкодою в оволодiннi нормами наукового стилю, а "новатори" (ДНУ) наполягали, що ми маємо справу з цiлком нормальним явищем, тому що мова постiйно розвивається й оновлюється. Чесно кажучи, я розгубилася: аргументи з обох сторiн були вагомi, у кожного своя правда й переконлива аргументацiя, але ж як бути з одно-значнiстю термiнiв? Виходить, треба це обговорити iще на вищому рiвнi, наприклад, республiканському.

Друге болюче питання - чи може вважатися освiченою й культурною людиною випускник, який не опанував нацiональну, державну й хоч би одну з iноземних мов. Як пiдкреслила у своєму виступi викладач Донбаської державної машинобудiвної академiї Л.К. Лисак, переважна бiльшiсть студентiв говорить росiйською мовою, а спiлкування українською у них зводиться до убогого "суржика" (вiд себе додам, що й засоби масової iнформацiї тиражують помилки на всiх каналах). Старшi викладачi ДонНТУ Л.В. Гречаниченко i Н.П. Матулевська, характеризуючи наслiдки такого явища, як бiлiнгвiзм, навели цiкавий факт. Депутати Верховної Ради, чиї виступи транслюються на увесь свiт, теж порушують норми i державної, i росiйської мов як у писемному, так i в усному спiлкуваннi.

Слухала я колег i пригадувала: цього року серед наших випускникiв були такi, що балотувалися в депутати. Вони вели агiтацiю через листiвки-звертання до населення. Одну з них менi принесли студенти, з посмiшкою показали рядок: "Якщо ви мене оберете, то я бiля входу поставлю стiльцi i вимагатиму вiд мiської ради, щоб вона регулярно вивозила смiття". Як говориться, без коментарiв. Iще один "спецiалiст", не вмiючи елементарно викласти думку, береться керувати державою i вважає, що справиться. Чи набуде вiн колись знань? Побажаємо йому.

...Менi поталанило - вдалося побувати в усiх секцiях. Ось, нарештi, й "iноземцi". Тут теж, як i у "слов'ян", жодна доповiдь не залишається без обговорення i дискусiї. Центральна проблема - який метод навчання є найрезультативнiшим: з вiдео-, аудiо-, комп'ютерними засобами чи iндивiдуально з викладачем, чи все це у поєднаннi? Кожен посилався на вагомi доводи i факти - аж температура в аудиторiї пiдвищувалась, усi хотiли виступити. Їм надали змогу. Я теж вiдчувала себе "iноземкою" - так багато було в нашiй роботi спiльних "рецептiв". Це й мої думки висловив професор Г.Г. Левченко, пiдводячи пiдсумки роботи секцiї викладачiв iноземних мов, i, звичайно, усi присутнi мовознавцi їх подiляють. Мова - це розумiння змiсту життя, її вiдображення. Ми прожили схоластичнi методи навчання (наприклад, вивчення текстiв напам'ять). Потiм суспiльство перейшло до програмованого навчання. Пам'ять стала перенавантажуватися, обтяжуватися, а мислення за нею не встигало. На допомогу прийшло проблемне навчання, але з ним, без програмного, ми ледь не загубили освiту. Чиновник, що не провiв жодного уроку i видає чергову iнструкцiю, i викладач-науковець-практик по-рiзному вболiвають за результат i працюють на нього. Сьогоднi, так би мовити, в модi модульна освiта. Правда, як прокоментував професор, якi результати ми отримаємо, поки ще прогнозувати рано: студент здає екзамен на "вiдмiнно", а вiльно поспiлкуватися нiмецькою мовою (вiд себе додам - англiйською, українською - О.I.) не може. Тому не варто бездумно слiдувати нововведенням. Треба жити в iсторичному контекстi, вiн сам усе пiдкаже.

Мета нашої професiї - навчання мовам як засобам спiлкування i здобуття знань. Пам'ятаєте притчу про Вавiлонську вежу? Бог роз'єднав людей, заставивши говорити рiзними мовами. Отже, найскладнiше сьогоднi в життi людини - лiнгвiстика, а саме пошук загального через мови. Знайдемо спiльну мову - побудуємо i макро-, i мiкросвiт.

...Конференцiя пiдходила до кiнця, всi з жалем покидали аудиторiї i дружно заходили на кафедру - подякувати колегам-органiзаторам за щасливий день. "Хай оживає iстина стара: людина починається з добра, - звернулася вiршами до завкафедри української та росiйської мов професора Любовi Павлiвни Семенової її колега з кафедри методики викладання ДНУ Надiя Михайлiвна Могила. - Я прийшла послухати своїх однодумцiв. Дякую. Дуже корисною була зустрiч". А колега Л.В. Бутенко з Алчевська додала: "Навiть нейтральне дiлове мовлення не може позбутися доброї аури, яку ми вiдчули на вашiй кафедрi".

Але на цьому зустрiч не закiнчилася - на гостей чекав iще один сюрприз: кожний учасник конференцiї отримав iще "теплий" (тiльки-но з типографiї) збiрник доповiдей, якi нещодавно прозвучали. "Оце оперативнiсть!" - дивувалися вони. А професори Л.П. Семенова, Г.Г. Левченко, доценти Л.В. Шавлак, Т.О. Мачай, Л.К.Лазарева, ст. викладач В.М.Алтухов тiльки посмiхалися. Це на них лiг важкий тягар пiдготовки i проведення вищеописаних заходiв, i вони справилися на вищому рiвнi.

...Гостi роз'їхалися. Час запитати у кафедрян-органiзаторiв, чи хотiли б вони щось цiкаве вiдмiтити.

Доцент Т.О.Мачай: Були представленi усi куточки Донбасу. Найболючiше питання - як пiднести престиж української мови - не залишило нiкого байдужим. Жодної доповiдi без обговорень - факт, який не часто зустрiчається.

Доцент Л.К.Лазарева: Майже всi матерiали конференцiї мали практичний характер. Це не дивно, якщо такi сили взялися до роботи!

Доцент Л.В. Шавлак: Моя мрiя - побiльше професiйного спiлкування на високому науковому рiвнi. В усякому разi, сьогоднi менi цього бракує.

Iще довго згадувалися слова, якi на прощання гостям сказала завкафедри проф. Л.П.Семенова:

- На жаль, iз отриманням Україною самостiйностi сталося не з'єднання, а роз'єднання фахiвцiв. Кожна кафедра працює собi, не контачить з iншими. Коли Мiносвiти нас забуло, не об'єднує, давайте самi про себе подумаємо. Ми всi отримали велике задоволення вiд спiлкування. Так хай такi конференцiї будуть проводитися частiше!

...До цього нiчого додати.