Наприкiнцi травня Донеччина зустрiчала делегацiю з рiзних областей України, щоб передати їй естафету мiжнародного Шевченкiвського лiтературно-мистецького свята "В сiм'ї вольнiй, новiй...", яку рiк тому прийняла вiд Iвано-Франкiвщини. Не залишився осторонь вiд цього свята i наш унiверситет. До ДонНТУ завiтала велика група майстрiв слова. Ще на порозi I учбового корпусу делегацiю гостинно, з хлiбом-сiллю, зустрiли студенти i викладачi i провели гостей до музею iсторiї ДонНТУ. А пiсля вiдбулася зустрiч зi студентами, на якiй митцi (серед них було бiльшiсть поетiв) познайомили присутнiх з своїми творами. Студенти ДонНТУ, якi займаються у студiї художнього читання, подарували гостям невеличкий, але дуже цiкавий концерт. По закiнченнi зустрiчi проректор В.I.Костенко вручив членам делегацiї книги "Iсторiя ДонНТУ" та "Юз i Юзовка", а члени делегацiї - свої збiрники творiв та iншу лiтературу для бiблiотеки унiверситету.

Зараз вивчення української мови для багатьох стало необхiднiстю, що диктує нам життя. А для тих, хто звик розмовляти, думати, творити росiйською мовою (таких на Донбасi бiльшисть), це ще й проблема.

Та тiльки не для студентiв, якi беруть участь в роботi студiї художнього читання, що працює при нашiй бiблiотецi. З першого року навчання у студiї українська мова для кожного з нас стала неначе рiдною, хоча склад групи досить рiзноманiтний. Адже серед нас i росiяни, i грузини, i татари, i представники змiшаних народiв. Та це не має значення, творча робота об'єднала усiх. Кожний з нас отримав ази правильної вимови, адже робота у студiї завжди йде напружно, на репетицiях вiдточується кожне слово, що є в сценарiї, звертається увага на кожну дрiбницю, що заважає красивому i правильному звучанню мови.

А оскiльки репетицiї, вистави i навiть повсякденнi розмови у студiї йдут тiльки українською, то звичайно, що рiвень володiння мовою зростає швидко. Про це свiдчать i виступи на всеукраїнських конференцiях, участь у яких брали нашi студенти. Траплялося, що органiзатори конференцiй навiть дивувались, що в Донецьку так вмiють розмовляти державною мовою. Та знання української мови - це не єдине, що ми отримуємо вiд вiдвiдування студiї. За чотири роки ми навчилися працювати перед аудиторiєю, не боятися сцени, узнали багато чого нового з питань української культури та з життя славетних. Так, наприклад, усi знають: Т. Шевченко - генiальний художник, генiальний письменник, але мало хто знає, чому ж вiн так мрiючи про свою сiм'ю, дiтей, маючи великий успiх у елiтних салонах Петербурга, так i залишився самотнiм до трагiчного кiнця. I ми не випадково вибрали для однiєї з останнiх наших вистав цю тему. Т. Шевченко, якого так чудово зiграв першокурсник А. Мармiль, постає перед нами як людина з безмежно романтичною натурою, добродушний, довiрливий, боготворить жiнку. В нiй хоче бачити iдеальне створiння природи, нiжну, вродливу iстоту. Але доля розпоряджувалася з ним по-iншому. На його шляху постають жiнки, кожна з яких незаслужено приносить йому тiлькi гострий, пекучий бiль, розчарування.

Склад колективу студiї час вiд часу поновлюється. Цього року в наших заходах дебютували першокурсники. Так, у прем'єрi лiтературно-художньої композицiї "Жiнки у життi Т.Г. Шевченка" взяли участь студент ЕТФ Роман Гвармiанi та студенти iнженерно-еко-номiчного коледжу Катя Моргун i Артур Мармiль. Особливо приємно ще раз пiдкреслити, що Артур грав головну роль - Т.Г. Шевченка i впорався з цим блискуче.

Нам також приємно, що нашою роботою зацiкавилися працiвники iнших вузiв Донецька. Ми отримали запрошення показати нашi вистави в Державнiй академiї управлiння та Унiверситетi економiки i торгiвлi.

Життя - це не тiльки нескiнчений ланцюжок буднiв. Iнодi його наповнюють яскравi свята, що приносять полум'я натхнення i радостi. Такими святами для нас кожного разу стають вистави, якi ми готуємо.

Е.Iнгiльдєєва, О i К. Баклановi,
Б.Васильєва (ФЕiМ, IV курс).