Іх слід в технічній цивілізації і культурній спадщині двох братніх країн досліджено у монографїї "Гірництво й підземні сооруди в Україні та Польщі", одним із авторів якої є д.т.н., проф. В.С.БІЛЕЦЬКИЙ. Ми попросили Володимира Стефановича розповісти про цю книжку і роботу над нею. Ось що він сказав.

- Я вже не перший рік досліджую надзвичайно цікаву декілька-тисячолітню Історію гірництва в Україні і Польщі. За цей час відвідав і описав з колегами ряд відомих пам'яток гірництва в наших країнах-сусідах, зокрема такі знамениті, як соляна шахта "Величка" біля Кракова, нафтові промисли Борислава і багато Інших. I ось на завершальному етапі приємна несподіванка - підтримка з Польші, можливість стажування - безпосереднього доступу до багатющої книгозбірні університету у Варшаві, відвідання Гірничо-металургійної академії ім. Станіслава Сташиця у Кракові, сгавпраця з польськими колегами. До речі, це було вже друге запрошення і грант Каси Юзефа Мяновського - Фундації підтримки науки в Польщі - на двомісячне наукове стажування у Варшавському університеті з темою досліджень, зазначеною в назві цього допису. Його результатом стала підготовка у співавторстві (від України, крім мене, д.т.н., проф. Геннадій Гайко; від Польщі -д.т.н.,проф. Тадеуш Мікось, с.н.с, магістр-інженер Януш Хмура) остаточної редакції монографії "Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі".

Це 300-сторінкова монографія з історії українського і польського гірництва. Має вона два розділи, присвячених окремо кожній країні. Перший - "Історичні шляхи освоения надр України" - включає описи найдавніших гірничих пам'яток - Кам'яної могили, артефактів Трипілля, курганів-поховань (наші "піраміди степів") від Кімерії-Скіфії до Київської Русі, загадкових і водночас вражаючих своїми масштабами земляних споруд - Змієвих валів, печерних міст Криму і печерних християнських монастирів і церков на Дніпрі, ДністрІ, в Криму, мідного рудника бронзової доби "Картамиш" (Лутанщина), золотої копальні римських часів у Мужієво (Закарпаття), соляних копалень Прикарпаття, Закарпаття, Донбасу. Поряд з цими багатосотлітніми пам'ятками гірництва і підземного будІвництва в Україні книга включає і опис більш "молодих", які нараховують "всього" від декількох сотень до сотні років, вугільних шахт Донбасу, залізорудних копалень Кривого Рогу.

У другому розділі - історія гірництва та підземних споруд на теренах Польщі, зокрема опис неолітичного рудника кременю в Кшемьонках, королівської соляної шахти "Величка", соляної шахти в Бохні, шахти золота в Злотому Стоці, унікальної сплавної вугільної "Лисичої штольні" у Вальбжиху, нарис історії видобутку кам'яного вугілля у Верхній Сілезії, крейдяних підземних копалинь у Хелмі (Холмі).

Окремими розділами подана історія гірничої освіти і науки в Україні і Польщі. Тут теж свої "відкриття" - виявляється, лекції з наук про Землю і корисні копалини читали вже у Києво-Могилянській Акадсмії понад 300 років тому (Інокентій Гізель та Феофан Прокопович), а перпгі шахтні водовідливні установки запропонував (і мав на те королівський пріоритет, тобто патент) Святополк Фіоль у 1480-90-х роках, якому водночас належить і першодрук писємною українською книг "Часословець", "Осьмогласник", "Тріодь Пісна". Маловідомими сторінками історії вітчизняної гірничої науки є і оповідь про засноване на Донбасі ще у 1806 p. перше в Україні гірниче училище - Штейгерську школу (Лисичанськ), приватні гірничі училища у Кривому Розі 1870-х років. Не менш давньою є І польська гірнича наука, фундаторами якої були Станіслав Потоцький та Станіслав Сталгиць у ХГХ ст. При цьому ряд наукових і практичних надбань спільні, українсько-польські - це, зокрема, стосується наукових діячів зі Львова і Кракова та давніх підземних споруд Холма.

Тепер цю книжку очікують презентації в обох країнах, цільове розповсюдження по бібліотеках, окремим фахівцям з гірництва та історикам. I звичайно - знайомство студентів з історІєю гірництва, яка виявляється такою багатою, цікавою і повчальною.