Іван Іванович Огієнко (1882-1972) - український мовознавець, державний, церковний і громадський діяч народився у містечку Брусилові, що на заході Київщини (зараз Житомирська обл.). Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. З 1915 р. - приват-доцент цього вузу, аз 1917 - професор. Протягом 1918-1920 рр. - ректор українського університету в Кам'янці-Подільскому; міністр освіти (1918) та міністр віросповідань (1919-1921) в уряді Української Народної Республіки.

Після падіння УНР жив у Польщі, де шість років працював професором Варшавського університету. У 1940 р. був рукоположений у сан архієпіскопа Холмського і Поділянського УАПЦ під іменем Іларіон, з 1943 р. найвищий ієрарх цієї церкви - митрополит (у 1963р. він отримав титул блаженнішого). З 1947 р. жив у Канаді, де продовжив наукову, церковну та видавничу діяльність як редактор і видавець журналів "Слово істини", "Наша культура" та "Віра й культура".

Сучасники називали І. Огієнка людиною енциклопедичних знань, праці й обов'язку. Кількість його праць - наукових, публіцистичних, художніх - сягає понад півтори тисячи одиниць. Слід відзначити такі його праці, як "Пам'ятки старослов'янської мови Х-ХІ віків", "Костянтин і Мефодій. іх життя та діяльність", "Нариси з історії української мови", "Система українського правопису", переклад Біблії з давньоєврейської українською тощо.

За останні роки в Україні опубліковані деякі дослідження вченого: "Історія українського друкарства", "Дохристиянські вірування українського народу", "Життєписи великих українців" та ін.

І. Огієнко ще й тонкий лірик: його вірш "Не питай, чого в мене заплакані очі" давно став народною піснею.

За останнім заповітом митрополита Іларіона, зробленим у 1967 р., весь його колосальний архів і книгозібрання мають бути передані вільній і незалежній Україні тоді, коли в Києві почне діяти факультет теології Української православної церкви.

Митрополит Іларіон помер у віці 90 років і похований в Канаді у м. Вінніпезі.

Л. ДОБРОВОЛЬСЬКА,
директор центру культури "Софійність"