Є люди, якi народженi, щоб нести свiтло. Своєю осяйною мудрiстю, всiм своїм життям вони дають зрозумiти нам, якою повинна бути Людина i для чого ми приходимо в цей свiт. I хоч цi люди не сiють i не жнуть, не будують, але все ж є найдорогоцiннiшими для людства. Вони є нашими свiточами.

Григорiй Савич Сковорода (1722-1794) стояв не тiльки бiля витокiв української фiлософiї, культури, але й своєю подвижницькою дiяльнiстю торував дорогу Месiї України - Т. Шевченку, iншим дiячам вiтчизняної культури, освiтлював дорогу прийдешнiм поколiнням, не даючи згаснути Духу нашому, не даючи згубити нашу iсторичну пам'ять, нагадуючи нам, чиїх батькiв ми дiти.

3 грудня 2002 року виповнюється 280 рокiв з дня народження генiя. Вшановуючи пам'ять великого українського фiлософа, просвiтителя, гуманiста, в ДонНТУ 13-14 листопада вiдбулася мiжрегiональна наукова конференцiя <Фiлософсько-етична спадщина Г.С. Сковороди та духовний свiт сучасної людини>. Її проводила кафедра фiлософiї ДонНТУ спiльно з науково-методичним центром вищої освiти Мiнiстерства освiти i науки України та Донецьким колежем. В роботi конференцiї взяли участь викладачi, аспiранти, студенти вузiв, вчителi шкiл Донецька, Запорiжжя, Слав'янська, Макїївки, Горлiвки.

Участникiв конференцiї вiтав проректор ДонНТУ Костенко В.I., який в своєму виступi наголосив на важливостi проведення цiєї конференцiї. Вiн вiдзначив внесок Г. Сковороди в вiтчизняну i свiтову культуру i звернув увагу, що вивчення його духовної спадщнини може стати фундаментом в розбудовi сучасної освiти, культури, тим паче, що мандрiвний шлях Сковороди приводив його i на Донеччину, в Святогiр'я.

З великою увагою i зацiкавленiстю присутнi заслухали на пленарному засiданнi доповiдi Алєксєєвої Л.О. (ДонНТУ) <Г.С. Сковорода i досвiд метафiзики мандрування>, Штейна Г.А. (Донецький колеж) <Григорiй Сковорода i Данiiл Мейнгард> та Бiгун Г.С. (Донецький унiверситет економiки i торгiвлi) <Етико-цiннiснi аспекти творчої спадщини Г. Сковороди i сучаснiсть>. Доповiдачi пiдкреслювали дивовижну послiдовнiсть у дотриманнi власних принципiв життя фiлософа, рiдкiсний приклад гармонiї слова i дiла, фiлософiї i життя.

Плiдною була робота участникiв конференцiї в секцiях. В багатьох виступах прозвучала думка про те, що в сучасних умовах, коли постає гостра необхiднiсть гуманiзацiї всiх сфер суспiльства, i освiти зокрема, звернення до першоджерел, до скарбницi фiлософської думки Г. Сковороди є надзвичайно важливою справою. Дослiдження проблеми людини, її призначення, сенсу буття, самопiзнання, щастя в творчостi українського фiлософа є досить актуальними сьогоднi. Г.С. Сковорода вiрив в реальнiсть, високiсть, потрiбнiсть всього духовного, пiдкреслюючи особливе значення для людини внутрiшнього життя, духовностi, божественностi. Адже духовна людина тотожна Боговi за своєю суттю, за своїм <серцем>. Учасники конференцiї наголошували на тому, що для українського фiлософа людина, людянiсть є мiрою всiх речей. Цю думку пiдкрелювали Бiгун Г.С., Дудник В.М. (Донецький колеж), Трофiмюк В.К. (ДонНТУ), Целiк Т.В. (Донецький Iнститут внутрiшнiх справ МВС України) та iн.

Особливо плiдною i надзвичайно сучасною є теза фiлософа про те, що чим бiльше розвиваються науки про природу, тим важливiшою стає наука про людину. У виступах Музи Д.Е., Додонова Р.О. (ДонНТУ), Сухiни I.Г. (МАУП) наголошувалось, що в нинiшнiх умовах загострення низки глобальних проблем, пов'язаних з дiяльнiстю людини, з її праненням безмежного панування над природою, гуманiстичний пафос сковородинiвської фiлософiї набуває особливого значення. А це в свою чергу ставить перед освiтою завдання - подолати стереотип меншо-вартостi гуманiтар-ного знання, який останнiм часом переважає в вузiв-ськiй пiдготовцi спецiалiстiв. Сучасна освiта повинна бути нацiлена не на вузьку професiйну пiдготовку, а мусить стати формуванням Культури як цiлiс-ного явища.

Проблеми <сродної працi>, само-реалiзацiї людини, щастя викликали жваве обговорення серед учасникiв конференцiї.

У виступах також акцентувалась увага на тому, що гума-нiстичне вчення Г. Сковороди в сучасному свiтi, коли зростає релiгiйний фанатизм, вiдбувається протистояння культур, може бути використане для виховання толерантностi, терпимостi, здатностi до дiалогу (Кротенко Л.В., Нечипоренко Т.Б. (ДонНТУ) та iн.

Учасники були одностайними в тому, що проведення конференцiй з вiтчизняної фiлософiї дуже важлива справа, i вони повиннi проовдитися регулярно.

Прекрасним завершенням роботи конференцiї стала лiтературно-художня композицiя <Свiт ловив мене, та не спiймав>, присвячена життєвому шляху Г. Сковороди, яку показали студенти iнженерно-єкономiчного колежу та художньої студiї ДонНТУ Моргун К., Мармиль А., Калiнiченко О., Бакланова О., Бакланова К., Васильєва Б., Iнгiльдєєва А., Гвармiанi Р., Горбата Н., Шаiмова В. Завдяки чудовому сценарiю, пiдготовленому керiвником студiї художнього читання Л.Ю. Добровольською, неабияким артистичним здiбностям виконавцiв, мелодiйному звучанню української мови, спiву, вiршам Г.С. Сковороди, присутнi нiби занурились в атмосферу тiєї доби i змогли подумки пройти життєвими шляхами фiлософа. Свiтло линуло з очей i сердець юних виконавцiв, якi так переконливо вiдтворили духовний свiт Г. Сковороди. I крiпла в нас, людях старшого поколiння, вiра в те, що не все так безнадiйно в цьому непростому життi, що дiйсно духовнiсть, культура врятують свiт, в що безперечно вiрив Григорiй Савич.

За активну участь в конференцiї студенти нагородженi Почесними грамотами та цiнними книгами, якi були придбанi завдяки особистiй пiдтримцi ректора ДонНТУ О.А. Мiнаєва.

Щира подяка i низький уклiн всiм, хто не залишився байдужим в проведеннi наукової конференцiї, хто словом i дiлом допомогав здiйснити цю важливу справу.